Посмішка, гумор та іскристі очі – це перше, що спадає на думку при згадці про Олексія Литвинова. Ця чудова людина була справжньою запальничкою по життю. Сам горів улюбленою справою і запалював абсолютно всіх, хто стикався з ним. Здавалося, в ньому завжди було невичерпне джерело енергії та життєрадісностність. Більшості українців Олексій Литвинов знайомий, як прекрасний танцюрист і успішний хореограф. Але в дитинстві у нього були зовсім інші цілі та плани. Яким чином Литвинов потрапив у танцювальне річище та яким був його шлях до успіху? У рамках цієї статті ми дізнаємося історію знаменитого харків’янина. Далі на kharkovskiye.info.
Спершу був спорт
Олексій Литвинов народився в Харкові 6 липня 1954 року. Був дуже активною дитиною і мама віддала сина на спортивні заняття, щоб спрямувати цю буйну енергію в правильному напрямку. Юний Олексій серйозно захопився легкою атлетикою. Йому заняття дуже подобалися і він домігся високих результатів у цьому виді спорту. У молодшому підлітковому віці став майстром спорту СРСР. Виступав із чудовими результатами на Чемпіонатах СРСР та світу. Але це ще не все. Паралельно з легкою атлетикою завзято займався шашками та навіть мав звання кандидата в майстри спорту СРСР. Здавалося б – ось це завантаженість була в дитини. В Олексія було стільки енергії, що крім цих двох напрямів спорту, він ще й бадмінтоном займався. В цьому напрямку він теж став майстром спорту СРСР.
Маючи чудові спортивні здібності, Литвинов, звичайно ж, був переконаний, що все його життя буде пов’язане зі спортом. Сильний, витривалий, працьовитий – такий спортсмен це мрія будь-якого тренера. Його хотіли бачити в збірній команді як легкої атлетики, так і бадмінтону. Олексій навсправжки подумував бути в обох одразу. Такий юнацький максималізм. До речі, цю рису характеру він проніс через усе життя. Завжди був невтомним трудівником.
Напевно, Олексій Литвинов увійшов би в історію, як великий спортсмен, якби не одна випадкова історія, що перевернула його життя.
Танці, як стиль життя
Як часто буває в житті чоловіка, поява дівчини може різко змінити весь сценарій його життя. Дівчина з’явилася не як об’єкт кохання, а як спосіб скласти важкий іспит у старших класах школи. Вона поставила Олексію умову – хочеш, щоб допомогла, йдеш зі мною на уроки танців. Та й Олексій пішов. Таким чином, у 14 років хлопчик-спортсмен з’явився в найвідомішому клубі бальних танців Харкова, що знаходився в Будинку Культури ХТЗ. На першому ж занятті тренер висміяв Литвинова, порадивши йому зайнятися чимось іншим. Його слова, що в нього нічого не вийде, стали вирішальними для Олексія. Загартований спортивний характер тут же зреагував, давши сигнал довести всім, що він не просто зможе танцювати, а стане найкращим танцюристом.
Танці стали найбільшою та незмінною любов’ю Олексія Литвинова. Володіючи найтоншим музикальним слухом і феноменальною пам’яттю, а також неймовірною ретельністю та працьовитістю, він міг швидко розучувати і виконувати найскладніші танцювальні комбінації. Лауреатом багатьох відомих конкурсів його зробили не тільки власні таланти, а й чудові вчителі, які вклали в нього всю душу. Це були:
- Станіслав Шкляр та Ірина Чубарець – перші вчителі, лауреати та переможці Всесоюзних і Республіканських конкурсів виконавців бальних танців;
- Юрій і Ольга Симонови – вчителі з Ленінграда, входили до трійки найсильніших танцювальних пар Радянського Союзу;
- Станіслав Попов – москвич, лауреат Всесоюзного конкурсу виконавців бального танцю в Києві. Зробив величезний внесок у виховання Олексія.
Вогник, який запалився в ньому в 14-річному віці, з роками тільки розпалювався і згас тільки з відходом маестро з життя.
«Я не помру, я житиму вічно у своїх учнях!»
Ці слова Литвинов говорив усім своїм учням, навіть не підозрюючи на той момент, що так рано піде з життя. Вони виявилися якоюсь мірою пророчими. Великого танцюриста і хореографа не стало 2014 року, а справа всього його життя досі яскраво горить у його учнях. Усі керівники харківських колективів бального танцю є або «дітьми» Олексія, або «онуками», бо вчать його методикою, його лексикою та манерою. Багато учнів, подорослішавши та «зміцнівши», відкрили власні клуби по всій країні та навіть за кордоном. Раз на рік абсолютно всі клуби бального танцю в Україні проводять пам’ятний вечір на честь свого вчителя – Олексія Литвинова. На цій урочистій події завжди надається можливість виступити найкращим учням.
Трудове і творче життя Олексія було ще більш насиченим, ніж його юнацька спортивна діяльність. Здавалося, він був одночасно одразу в кількох містах країни. Встигав керувати власним клубом-гігантом у Харкові, брати участь у різноманітних ток-шоу в Києві та вивозити учнів на міжнародні конкурси за кордон. Ось лише деякі його досягнення:
- Є чемпіоном України серед аматорів за всіма програмами;
- Організував та провів понад 70 фестивалів, конкурсів і турнірів бального та сучасного танцю.
- Засновник клубу бального танцю «Горизонт» – найбільшого клубу в Харкові та й всієї України.
- Засновник збірної команди України з танців, яка протягом 20 років брала участь у найпрестижнішому фестивалі світу з бальних танців у Великій Британії та 11 разів ставала чемпіоном.
- Засновник і керівник великого танцювального центру «Litvinoff Dance»;
- Проєкт «Майданс»;
- Проєкт «Танцюють всі»;
- Проєкт «Танці з зірками»;
- Завідувач кафедри бального танцю в Харківській державній академії культури (2000 – 2011);
- Викладач Київського національного університету культури і мистецтв.
Олексія Литвинова по праву можна назвати почесним харків’янином. До списку його регалій можна додати звання – Людина Року Харківщини, яке він отримував кілька років поспіль. Але справа не тільки в його результатах та успіхах, головним досягненням Литвинова було і є те, що він був прекрасною людиною, другом і вчителем та й таким залишився в пам’яті харків’ян!