Безліч артистів, відомих не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами, так чи інакше пов’язані з Харковом. Комусь пощастило народитися в цьому місті, комусь почати свій творчий шлях. А є ті, хто співпрацював із харківськими театрами на певному етапі свого життя. Саме так склалося в житті Ніни Горленко – талановитої актриси, яка вклала в театри Харкова все серце і душу. Яким чином життя привело її до нашого міста? Дізнаймося з цієї статті на kharkovskiye.info.
Початок творчого шляху
Хоча Ніна Горленко народилася на території Польщі, що межує з Україною, вчитися вона приїхала до Києва. Усе дитинство мріяла про те, щоб стати акторкою і, маючи чудові музикальні здібності, вступила до Музично – драматичної школи імені М. Лисенка. Щастю молодої дівчини не було меж, адже це був перший набір до новоствореної школи. Ніна закінчила її з відзнакою.
У березні 1912 року талановиту та старанну дівчину одразу ж запросили на професійну сцену в театр Миколи Садовського в Києві. На той момент це був перший стаціонарний професійний театр, який заснували на базі пересувного театру Садовського. 17-річна Ніна Горленко зіграла в ньому свою першу серйозну роль – роль Софії у виставі «Бездарний». Від її акторської майстерності був у захваті відомий український режисер та педагог Василь Василько. Він так відгукнувся про актрису-початківицю: «Горленко обов’язково буде відомою українською актрисою, вона інженю широкого діапазону – від ліричного до характерного». Виконання цих слів не довелося довго чекати. Вже у 1915 році Лесь Курбас запросив Ніну до свого театру «Тернопільські театральні вечори». З 1917 по 1919 рік вона виступала на сцені Київського національного зразкового театру. Рік попрацювала в Кам’янець-Подільському державному театрі. Ось деякі з ролей, у виконанні Горленко, в яких яскраво проявився її багатогранний артистичний талант:
- «Зіля Королевич» – роль Катрі (за С. Васильченком);
- «Циганка Аза» – роль Галі (за М. Старицьким, 1918 рік);
- «Бояриня» – роль Оксани (за Л. Українкою, 1920 рік).
На фото: Н. Горленко у виставі “Циганка Аза” 1918 рік.
Співпраця з харківськими театрами
1922 року прогресивний режисер Лесь Курбас створив свій театр «Березіль» у Києві. На момент його створення Ніна Горленко вже була запрошена працювати до Харкова в Червонозаводський драматичний театр. Але знайомство й успішна співпраця з Курбасом у Тернополі дасть змогу Ніні знову стати співробітницею його театру. «Березіль» на ті часи був революційним театром – неординарним та, певною мірою, провокаційним. Його сміливий та актуальний репертуар приваблював велику кількість глядачів. У 1926 році театр «Березіль» переїжджає до Харкова і займає приміщення, яке до нього займав театр імені Івана Франка. Дізнавшись, що одна з його улюблених актрис живе і працює в Харкові, Курбас запропонував їй одразу кілька головних ролей у своєму театрі. Ніна Горленко допрацювала в Драматичному театрі до 1930 року і далі, аж до початку Другої світової війни, була бажаною актрисою театру «Березіль».
Згуртований театральний колектив, цікавий та насичений репертуар «Березіль» надихали Ніну віддавати всі сили мистецтву. Вистави, в яких вона грала головні ролі, були дуже улюблені харків’янами і збирали аншлаги. Разом із чоловіком, українським актором Марком Петлишенком, вони вкладали всю свою майстерність у виконання складних ролей, які так захоплювали харків’ян.
На фото: Ніна Горленко в ролі Агапії (вистава “Народний Малахій”).
Під час війни Ніну Горленко силоміць вивезли до Німеччини, де їй довелося важко працювати на заводах. А чоловіка репресували 1937 року. Після закінчення війни, коли Ніна опинилася в еміграції, їй вдалося влаштуватися в Ансамбль українських акторів. Одну з головних ролей, у виставі «Домасі» Людмили Коваленко, вона присвятила своєму чоловікові. З цією виставою вона виступала в Німеччині в 1947-1948 роках.
Своє життя Ніна Горленко завершила в Америці, куди переїхала з Театром Блавацького. У Філадельфії вона поєднувала роботу акторки з роботою санітарки у госпіталі. Її улюбленими ролями, які так запам’яталися глядачам Харкова, а також Німеччини та Америки, були:
- Бояриня з однойменної драми Лесі Українки;
- Долорес із п’єси «Камінний господар»;
- Графиня з «Пересаджених квітів» Діамари Ходимчук;
- Агапія з «Народного Малахія» Миколи Куліша.
Ніна Горленко – це актриса, яка подарувала частинку свого серця Харкову. На прикладі її театральної майстерності вчиться нове покоління акторів. Театри, в яких вона грала, дбайливо зберігають пам’ять про прекрасну актрису. Вона завжди буде займати важливе місце в історії нашого міста!