Клавдія Шульженко, Леонід Биков, Людмила Гурченко — імена відомих акторів-харків’ян, які знає увесь світ. Але Харків подарував світу й інших виконавців, які стали гордістю усієї України. Хто з них став улюбленцем глядачів? Далее на kharkovskiye.info.
Валентина Сєрова
Харків’янка Валентина Сєрова народилася в сім’ї актриси Клавдії та інженера-гідролога Василя Половикових. До 6 років дівчинка жила у дідуся та бабусі на хуторі поблизу міста Валки, а потім мати відвезла її до Москви. Вже у 10 років Валентина зіграла роль хлопчика Давида у виставі «Настане час», поставленої по драмі Р. Роллана.
У 1933–1934 роках Валентина навчалася акторській майстерності у Центральному технікумі театрального мистецтва, де професію викладала її мати. До технікуму приймали з 16 років, тому Сєрова виправила в метриці свій день народження (імовірно, 10 лютого 1919 року) на 23 грудня 1917 року. З того часу ця дата вважається офіційним днем народження актриси.
Була провідною актрисою театру ім. Ленінського комсомолу. Серед найпопулярніших її робіт головні ролі у фільмах «Суворий юнак» (1935), «Дівчині з характером» (1939), «Серця чотирьох» (1941), «Чекай на мене» (1943).
Михайло Водяний
Михайло Водяний (Вассерман) народився у грудні 1924 року у Харкові у забезпеченій сім’ї. Його батько був начальником із постачання, а мати — домогосподаркою. Хлопчик змалку любив грати на сцені, що засмучувало батька. Хоча він і вважав сина недолугим, Михайло виявив наполегливість і здобув акторську освіту у Ленінградському театральному інституті, який закінчив у 1943 році.
Ставши актором, Михайло Водяний грав на сценах П’ятигорського театру, Львівського театру оперети, Одеського театру музичної комедії, працював директором та мистецьким керівником Одеського театру музичної комедії. У кіно зіграв не багато ролей. Найпопулярнішими стали фільми «Інспектор карного розшуку» (1971), «Вільний вітер» (1983), «Небезпечний вік» (1981), «Ескадра йде на захід» (1965). Але найбільше глядачам сподобався шахрая Попандопуло, образ якого актор створив у фільмі «Весілля у Малинівці» (1967).
Наталія Фатєєва
Уродженка Харкова Наталія Фатєєва народилася 23 грудня 1934 року в сім’ї військовослужбовця та директора ательє мод. У дитинстві та юності дівчина займалася штовханням ядра, брала призові місця у дисципліні та збиралася стати спортсменкою. Але перемогла любов до акторства. У 1952 році Наталія вступила до Харківського театрального інституту, де навчалася до 1954 року. Через три роки молода актриса продовжила навчатися акторській майстерності у ВДІКу, де з 1957 по 1958 рік вчилася на одному курсі з Людмилою Гурченко.
Наталія Фатєєва стала першою у Харкові дикторокою аматорської телестудії. Перебувала у трупі Театру-студії кіноактора, працювала у театрі М. Єрмолова, вела ігри КВК, була у журі Вищої ліги КВК, телеведучою. Серед найпопулярніших стрічок у фільмографії актриси стали фільми «Є такий хлопець» (1956), «Три плюс два» (1963), «Джентльмени удачі» (1971), «Місце зустрічі змінити не можна» (1979). У 2014 році стала лауреатом премії «Ніка» за роль другого плану в картині Валерія Харченка «Листя, що летить по вітру».
Ніна Русланова
Ніна Русланова народилася у місті Богодухів Харківської області. Про її батьків нічого не відомо, а ім’я та дату народження, 5 грудня 1945 року, вона отримала від вихователів дитячого будинку. Після закінчення школи Ніна вступила до будівельного училища, щоб стати майстром зі тинькувальних робіт. Але вона мріяла про сцену. Твердий характер та воля до перемоги допомогли їй вступити до Харківського театрального інституту. Після його закінчення цілеспрямована харків’янка вирушила підкорювати Москву, де знімалася у знаменитих режисерів Олексія Германа, Кіри Муратової, Георгія Данелії.
У творчому доробку актриси участь у 188 проєктах. Вона багато грала на театральних сценах. Серед найуспішніших її робіт у кіно ролі у фільмах «Тіні зникають опівдні» (1971, 1973), «Афоня» (1975), «Зимова вишня» (1985), «Кін-дза-дза!» (1986), «Собаче серце» (1988). В арсеналі актриси безліч звань та нагород, серед яких кінопремії «Ніка» та «Золотий орел».
Юрій Кузьменко
Актор, режисер, сценарист та продюсер Юрій Кузьменко народився у Харкові 25 травня 1949 року. Закінчивши школу, вступив до Харківського державного університету ім. Каразіна на факультет іноземних мов. Через рік після закінчення вишу (1971) вступив до ГІТІС вчитися акторському мистецтву. Професійну кар’єру розпочав у Кишиневі (Молдавія), де отримав можливість розкрити творчий потенціал та зіграти ролі у стрічках, серед яких «Корінь життя» (1977), «Фортеця» (1978), «І прийде день» (1979), «Лебеді у ставку» (1982).
Пізніше переїхав у Москву і до 1983 року навчався у ВДІКу на режисерському факультеті. Серед його найкращих режисерських робіт фільми «Бережіть жінок» (1981), «Джокер» (1991), «Дафніс і Хлоя» (1993) та серіал «Дальнобійники» (2000–2001).
Харків подарував світу багато талановитих людей, серед яких актори, режисери, сценаристи та інші діячі кіно. Багато хто з них досяг успіхів за межами батьківщини й прославив рідне місто в Україні та за кордоном.