Історія цієї актриси також незвичайна, як її ім’я та зовнішність. Немов за сценарієм драматичного фільму, розвивалися події у її житті. Не дарма кажуть, що чим яскравішим є геній людини, тим важче їй жити серед звичайних людей. Євлалії Кадміної, з її неординарністю, дійсно, було дуже важко знаходити спільну мову з оточенням. Напевно, саме тому вона з головою йшла у мистецтво – тільки там вона могла бути собою. Могла грати почуття, про які тільки мріяла, але так і не змогла випробувати. Дізнаймося докладніше про життя та творчість цієї незвичайної дівчини. Далі на kharkovskiye.info.
Циганська кров та неймовірний талант
Драма почалася ще до того, як Євлалія зробила свій перший вдих. У забезпеченій сім’ї купця та мецената Павла Кадміна відбулася шокова історія. Глава сімейства, фактично відкрито, закрутив інтрижку зі співачкою з циганського хору. Результатом цього стала поява в сім’ї дівчинки, яка народилася у 1853 році в Калузі. Дали їй старовинне ім’я Євлалія, але в родині ласкаво звали Влаша. Циганська кров виявилася в яскравій зовнішності дівчини та чарівному голосі, що дістався у спадок від матері. Але, на жаль, іншою стороною такої спадщини був вибуховий темперамент та складний, невживливий характер. Не дарма її пізніше прозвали “циганською дияволкою”.
Батько Євлалії, Павло Кадмін, розгледів у дочки музикальні здібності та прилаштував її в Єлизаветинський жіночий інститут для шляхетних дівчат. Тут, на музичних вечорах, почав виявлятися її артистичний талант та неймовірні вокальні здібності. Микола Григорович Рубінштейн, бувши гостем на такому музичному вечорі, відразу звернув увагу на обдаровану дівчинку. Він запросив її до консерваторії, як вільну пансіонерку. На консерваторських концертах, вже на перших місяцях навчання, публіка була від неї в захваті. Один відгук найбільше надав їй впевненості у своїх силах та здібностях: “Крім своїх вокальних переваг, пані Кадміна виявила у виконанні партії Орфея далеко неабиякий талант, який дозволяє сподіватися, що вона має блискуче майбутнє”. Так сказав Петро Чайковський, який був захоплений вокальним виконанням та акторською грою Євлалії. Роками пізніше він напише романс “Страшна хвилина” саме для Кадміної.
Хода богині у Харкові
Навесні 1873 року Євлалія закінчила консерваторію, ставши першою випускницею-вокалісткою, яка отримала срібну медаль. На той момент вона вже була дуже відома у музичних колах. Її одразу запросили виступати на сцені Великого театру у збірних концертах. Цікаво, що у першому вона виконала чоловічу партію Вані в опері М. Глінки “Життя за царя”. А все завдяки унікальному діапазону голосу Кадміної – від сопрано меццо до сопрано лірико. Тільки вона могла виконувати чоловічі тенорові партії. Далі була участь у таких оперних спектаклях:
- “Трубадур” Д. Верді;
- “Снігуронька” А. Островського;
- “Русалка” А. Даргомизького;
- “Руслан та Людмила” М. Глінки.
Яким чином на творчому шляху Євлалії Кадміної з’явився Харків? Можна сказати – несподівано. Як вже говорилося вище, характер актриси був важкий. Незважаючи на загальне кохання публіки до неї, з колегами по цеху стосунки не складалися. Через примхливий характер актриси керівники театрів не укладали з нею тривалих контрактів. З цієї причини вона “мандрувала” по театрах Санкт-Петербурга, Мілана, Неаполя, Венеції та інших, поки восени 1878 року не опинилася на сцені Київської опери. Туди запросив її художній керівник І. Сетов на сезон. Але знов Євлалія не зійшлася характером з колективом. І тут, несподівано та своєчасно, вона отримала рятівну пропозицію з Харківської опери від П. Медведєва. Харків виявився містом, яке повністю прийняло її – таку, якою вона є. Один із сучасників Кадміної писав: “Її харківське життя було переможною ходою богині”. У Харкові вона мала блискучий успіх не тільки у більшої частини публіки, а й у студентів та гімназистів. Для них вона була зразком краси та таланту. Також великою підтримкою для неї були дві харківські родини, де їй завжди раділи та з ким вона почувала себе спокійно. Євлалія навіть не могла припустити тоді, що саме Харків стане її останньою зупинкою.
Останній акт життя
Можна сказати, що життя цієї прекрасної акторки закінчилося в традиційному жанрі драми. І свою роль вона відіграла блискуче. Але це було реальне життя, в якому померти можна лише раз.
Попри те, що Євлалія ніколи не брала участі в театральних інтригах та відкидала будь-які романтичні історії, одного разу, в її житті, все ж таки сталося кохання. І воно було фатальним для акторки. Один з харківських шанувальників Євлалії, молодий офіцер, став приділяти їй увагу та запевняти що до серйозності почуттів. І вона йому повірила та цілком віддалася почуттям. Але, на жаль, офіцер зробив свій вибір у бік багатший пані, розбивши серце актриси. І, напевно, вона пережила б цю особисту трагедію, якби колишній коханий не прийшов до неї на спектакль із новою пасією. Цього Євлалія витримати не змогла. Відчувши себе вкрай приниженою та ображеною, вона втекла зі сцени та в гримерці приготувала смертельну суміш. Сірчані головки сірників зішкребла у склянку з водою та випила. Вона встигла вийти на сцену та вимовити слова за текстом, але потім знепритомніла і впала. Шість днів її намагалися врятувати, але отрута була надто сильною. У віці 28 років Євлалія Кадміна пішла з життя.
Ця приголомшлива оперна співачка та найталановитіша драматична акторка мала складний життєвий шлях. Але на ньому було безліч яскравих спалахів у вигляді незабутніх виступів та творчих експериментів. Для нашого міста Євлалія Павлівна Кадміна – це символ високого артистичного духу, всім серцем відданого мистецтву.