Актриса, яка розпочала свій життєвий та творчий шлях у Харкові. Красива та незабутня, талановита та працьовита Інна Гула. Її ролі, як яскраві спалахи, запам’ятовувалися у серцях глядачів. Вона була успішною та улюбленою серед публіки, але життя акторки казкою не назвеш. Якою була історія цієї харківської зірки – дізнаймось із цієї статті на kharkovskiye.info.
Харків – стартова лінія
Свій життєвий старт Інна розпочала 9 травня 1940 року, у Харкові, в родині Людмили та Йосипа Генфер. Вона все життя була по батькові Йосипівна, хоча Генфер був їй вітчимом. Це трапилося саме в той час, коли Людмила дізналася, що вона вагітна. Біологічний батько Інни, дізнавшись про вагітність, відмовився одружитися та взагалі зник з життя Людмили. Вона була в такому розпачі, що хотіла зробити аборт. Але тут їй зустрівся Йосип Генфер, випускник Московського залізничного інституту. Дізнавшись про життєву трагедію дівчини, він зробив їй пропозицію в перший же день знайомства. Через декілька днів вони одружилися. Завжди ставився до дочки, як до рідної, але, на жаль, рано пішов із життя. Людмила виховувала доньку одна. Досягнувши повноліття, Інна взяла дівоче прізвище матері – Гула.
Творчий шлях Інни Гулої також стартував у Харкові. Вона намагалася вступити до театрального інституту, але не вийшло. Мрію стати актрисою не залишала та займалася у театральній студії при Центральному дитячому театрі Харкова. Яскрава зовнішність допомогла їй розпочати кінокар’єру, навіть без спеціальної освіти. Це була роль у фільмі “Хмари над Борськом”, де вона зіграла школярку Олю Рижикову, яка потрапила під вплив секти. Дебют Інни отримав високу оцінку в кіноколах, але не допоміг вступити до театрального вишу. Тож, дівчина повернулася на завод, де працювала до знімання у фільмі.
Творчі успіхи
У творчому житті Інни Гули вийшло так, що не театральний інститут допоміг їй стати акторкою, а навпаки, ролі в кіно допомогли їй вступити до цього вишу. У 1961 році вийшов фільм “Коли дерева були великі”, в якому Інна зіграла свою значну роль – роль Наташі. Саме ця робота відкрила їй шлях до Театрального училища ім. Щукіна. Її напарником з фільму був Юрій Нікулін, який зіграв у цій картині головну роль. Як і багато інших, хто перетинався з Інною на знімальному майданчику, він був зачарований нею. В інтерв’ю одному виданню, він сказав: “Я вже бачив її в кіно, але в житті вона на мене справила сильне враження. Коротко кажучи, просто вразила. Дуже талановита людина. Репетирувати з нею було дуже цікаво.” І, дійсно, Інна була тією людиною, з якою було легко та приємно працювати, спілкуватися, проводити час. Колеги з цеху її дуже любили та цінували.
Гула цілком та повністю віддавалася своїй праці. Гра актриси вражала своєю глибиною та зануреністю у персонажа. Також, однією з граней її таланту було тонке почуття гумору. Ось деякі з картин, у яких вона зіграла:
- “Шумний день” (1960) – роль Фіри Канторович;
- “Коли дерева були великими” (1961) – роль Наташі;
- “Велика дорога” (1962) – роль Шури, дружини Гашека;
- “П’ята тополя” (1964);
- “Час, вперед!” (1964) – роль Шури Солдатової;
- “Довге щасливе життя” (1966) – роль Олени;
- “Фронт за околицею” (1969) – роль Анни;
- “Втеча містера Мак-Кінлі” (1975) – роль секретарки;
- “Ходіння по муках” (1977) – роль Єлизавети Расторгуєвої;
- “Маленькі трагедії” (1979) – роль Цариці ночі.
Творча криза
Може здатися, що список робіт актриси досить значний. Але насправді, Інна Гула могла б зніматися у більшій кількості кінокартин. Причиною такої рідкісної залученості стала опала радянського керівництва на її чоловіка, сценариста та поета Геннадія Шпалікова. Його роботу, як режисера, звинуватили в антисоціалізмі. Оскільки він мав сміливість стати на свій захист, його самого та дружину відправили в “чорний список”. Сім’ї доводилося виживати завдяки тому, що Інна між рідкісними зніманнями в кіно працювала в московському театрі юного глядача. Особливо важко було у 1963 році, коли в родині з’явилася донька.
Творча криза не пройшла безслідно для Інни та її чоловіка. На жаль, усі невдачі на роботі стали заливатись великою кількістю спиртного. Інна почала підтримувати в цьому чоловіка та сама не помітила, як захворіла на алкоголізм. У 1974 році Геннадій Шпаліков повісився. Напевно, Інна пішла б слідом за чоловіком, але її втримала дочка, якій на той момент було всього одинадцять. Сама акторка пішла з життя у 1990 році. Їй було лише 50 років. Причиною смерті було снодійне, але це було свідоме передозування чи випадкове – так і залишилося невідомим.
Наш Харків став добрим стартом для багатьох відомих людей. Інна Гула одна з них, ми дуже пишаємося цією чудовою актрисою. Її життя було коротким, але пам’ять про неї живе у прекрасних та душевних фільмах. Якщо ви ще не бачили картин за її участю – обов’язково заплануйте зробити це. Приємні враження від перегляду гарантовані!