У наш час розвиток технологій відбувається настільки стрімко, що фотографією, навіть найякіснішою, нікого не здивуєш. Але у 19 столітті до знімків було зовсім інше ставлення. Фотографія вважалася мистецтвом, а фотографів поважали у суспільстві. Далі на kharkovskiye.info.
Наприкінці 19 століття у всіх на слуху було ім’я фотохудожника Олексія Іваницького, який народився у 1854 році. Він створив фотолітопис Харкова, який допоміг зберегти історію нашого міста. Знімки Іваницького зберігаються у музеях міста та області, а також у Харківському обласному архіві. Пропонуємо ближче познайомитись з життям та творчістю легендарного фотохудожника.
Історія життя
Перші згадки про рід Іваницьких зустрічаються в документах, що датуються 17 століттям, які стосуються жителів західної частини України. Сам Олексій Іваницький народився під Курськом. Його батьки загинули, коли він був зовсім маленьким. У п’ятирічному віці піклування про нього взяла на себе старша сестра, яка мешкала зі своїм чоловіком у Харкові. Так Олексій переїхав до нашого міста і все його подальше життя пов’язане з ним.
Іваницький пішов навчатися у 2-гу харківську гімназію, але відучившись чотири роки, він залишив навчання та допомагав сестрі забезпечувати родину. Хлопець зі шкільних років мав потяг до фотографії та мистецтва. Тому він влаштувався працювати у харківському фотоательє, ставши учнем Глентцтнера, відомого фотографа. Олексій демонстрував свій талант і швидко набрався досвіду. Обставини складалися на користь Іваницького та у віці 28 років він викупив фотоательє у Глентцтнера. З того часу про молодого та перспективного фотохудожника стало відомо далеко за межами Харкова.
Професійні успіхи
Першу вагому нагороду Олексія Іваницького було отримано за альбом знімків з Харківської сільськогосподарської виставки. Талановитий фотохудожник їздив різними містами та присвячував час тому, щоб робити знімки значних подій, які, на його думку, було важливо зберегти для наступних поколінь. Через це його називають “хранителем історії Харкова”. При цьому він співпрацював з Дмитром Яворницьким – українським істориком, етнографом та письменником.
Наприклад, у 1884 році Іваницький та Яворницький займалися дослідженням місць, у яких до 18 століття перебувала Запорізька Січ. Олексій Михайлович випустив альбоми, у яких поділився з громадськістю результатами своєї роботи. Деякі з них перебувають у Харківському історичному музеї до нашого часу.
Також талановитий харків’янин захоплювався портретною зйомкою. Він робив фотографії великого формату, які згодом розписував фарбою. Харківський фотограф відзняв багатьох відомих людей того часу. А ще Олексій Михайлович перебував у Харківському літературно-мистецькому гуртку, який об’єднував письменників та художників.
Особисте життя та трагедія
Олексій Іваницький був одружений та мав чотирьох дітей. Він любив свою сім’ю та його діти були частими гостями фотоательє батька у Харкові. У музеях зберігаються знімки, на яких зображені сини, дочки та навіть онуки фотографа. Також він робив фото своєї дружини, підбираючи для неї різні образи.
Олексія Михайловича було вбито у 1920 році. У знайдених пізніше документах є інформація про те, що “Олексій Михайлович Іваницький… уродженець м. Харкова, розстріляний серед інших за рішенням Надзвичайної Трійки”. Легендарний фотохудожник став жертвою червоного терору – каральних заходів, які проводили більшовики проти тих, хто не поділяв їхніх поглядів чи не брав участі у Громадянській війні.
У 2016 році у Харкові на будинку, в якому колись було фотоательє Іваницького, з’явилася меморіальна дошка. Ініціатори пояснили, що хочуть “зберегти прізвище Іваницького в історії Харкова, як він колись прагнув зберегти пам’ять про своє місто”.