Безліч найталановитіших людей народилися в Харкові та взяли з нього гарний старт у професійне життя. Такою яскравою зіркою була оперна співачка Тамара Альошина-Александрова. Більшу частину своєї професійної діяльності вона провела в Молдові, але становлення цієї прекрасної співачки й актриси відбулося в нашому місті. Одна з колег Тамари дуже точно описала її: «Альошина – це брила, і, якщо провести аналогію з живописом, то це майстер великого мазка. Вона саме оперна співачка, яка вміла підпорядкувати собі публіку завдяки рідкісному сплаву найсильнішої акторської експресії, точної емоційної виразності та глибокого знання законів музичної драматургії». Історія її життя була насиченою та захоплюючою. Ця стаття про деякі епізоди з неї. Далі на kharkovskiye.info.
Дитинство та юність у Харкові
Тамара Альошина народилася і виросла в Харкові. Була молодшою дитиною в сім’ї. Батьки створювали в домі теплу атмосферу, мама з татом любили одне одного та ніжно ставилися до дітей. Усі разом любили поспівати, влаштувати «театральні» вечори, коли кожен виконував роль у самовигаданій виставі. Завдяки батькам усі діти виросли гармонійними людьми зі здоровою самооцінкою. Як же було боляче й нестерпно, коли раптово пішов із життя батько. Тамарі здавалося, що впав цілий світ. Назавжди зникла та людина, яка особливо вірила в її співочий талант. Тоді Тамара твердо вирішила, що обов’язково стане співачкою на згадку про батька.
Юна Альошина займалася в музичній школі й була дуже старанною ученицею. Їй було 13 років, коли вибухнула Друга світова війна. У перший рік ще якось трималися, а коли Харків потрапив в окупацію, стало зовсім складно. Два роки з постійним відчуттям голоду і холоду. Влітку хоч якось можна було виживати коштом ягід та роздобутих овочів, а взимку голодували так, що навіть не було сил вийти з квартири.
Після окупації життя було теж складним, але хоча б регулярно були продукти. Звісно, у ці воєнні та повоєнні роки Тамарі було не до занять музикою та вокалом. Треба було допомагати матері виживати й підіймати самотужки кількох дітей. Лише у 1958 році Альошина закінчила Харківську консерваторію за класом співу. Завдяки старанням Олени Павлівни Петрової (доцента Харківської консерваторії) був розкритий неймовірний діапазон голосу Тамари. Олена Павлівна займалася зі студенткою за особливою методикою три місяці, що допомогло Альошиній успішно скласти випускні іспити та навіть стати сталінською стипендіанткою.
Успіх та визнання в Молдові
Що ж змусило харківську співачку-початківицю виїхати до Молдови? Дуже приваблива пропозиція. У Кишиневі відкрили оперний театр, обладнаний за останнім словом і набирали в колектив молодих солістів. Пообіцяли вигідні умови – житло та високу, на ті часи, зарплату. Тамара вирішила спробувати себе в цих краях. Згодом їй сподобався сам Кишинів своєю привітністю та густотою зелені, а також розмаїттям і доступністю фруктів та овочів.
Володарка неймовірного діапазону голосу, мецо-сопрано, Альошина привела в захват керівництво театру та з перших місяців роботи стала провідною оперною солісткою. До своїх ролей підходила з великою відповідальністю. Вважала, що грамотно виконати свою партію – не достатньо для розкриття ролі того чи іншого персонажа. Глибоко досліджувала історичний та культурний контекст творів, ролі з яких їй доводилося грати. Такий підхід давав змогу Тамарі Альошиній бути неперевершеною, передавати образ так, що глядачі були повністю занурені в дії на сцені.
Найяскравішими ролями на Кишинівській сцені були:
- Любаша – «Царська наречена» М. А. Римського-Корсакова;
- Амнеріс – «Аїда» Дж. Верді;
- Кармен – «Кармен» Ж. Бізе;
- Ольга – «Серце Домініки» А. Г. Стирчі;
- Ольга і Ларіна – «Євгеній Онєгін» П. І. Чайковський.
Тамара Альошина була видатною оперною співачкою, кожен у Молдавії знав її та поважав великий талант. Її багато разів кликали до Москви та Санкт-Петербурга, але вона настільки була віддана своєму театру й улюбленому колективу, що рішуче відкидала найвигідніші пропозиції. У 1967 році отримала почесне звання Народної артистки Молдавської РСР, а у 1976 році – Народної артистки СРСР.
Головні ролі в житті
Тамара Альошина десятиліттями виконувала головні партії в деяких оперних виставах. Наприклад, роль Любаші в «Царській нареченій» вона грала 30 років! Та її просили продовжити, але сама Альошина говорила, що за віком вже не пристойно грати молоду наречену. Також вона втілила в життя головних героїв опер молдавських авторів, неперевершено виконавши:
- Ольгу в «Героїчній баладі» А. Стирчі;
- Кетеліну в «Аурелії» Д. Гершфельда;
- Роксанду в «Грозовані» Д. Гершфельда.
Але найголовнішою своєю роллю Тамара вважала роль дружини і матері. Вона досить пізно вийшла заміж, вважаючи створення сім’ї справою надсерйозною і відповідальною. У цьому була вся Альошина. З чоловіком Сергієм Миколайовичем Александровим вони стали прекрасною парою, а до її прізвища Альошина додалося прізвище чоловіка – Александрова. Вони були спорідненими душами в усьому – він був теж солістом молдавської опери, дворянин за походженням, а Тамара – аристократка за станом душі. Обидва ерудовані, активні й веселі. Син Коля був гармонійно сплетений зі своїми батьками. Попри зайнятість двох батьків, вони завжди знаходили час для родини. Були гостинними та легкими у спілкуванні.
Ще однією яскравою життєвою роллю Тамари Альошиної-Олександрової була педагогіка. З 1969 року вона викладала спів у Державному інституті мистецтв Кишинева. Була обожнюваним вчителем – студенти завжди оточували її, як курчата квочку. Вкладала у студентів розуміння музики та вміння самовиражатися. Завжди повторювала, що важливим є не наслідування відомих маестро, а пошук своїх фарб та індивідуальності. До останніх днів свого життя підтримувала зв’язок із багатьма учнями.
Тамара Альошина прожила цікаве та гідне життя. Залишила приклад доброї та чуйної людини в серцях багатьох людей, що оточували її. Свою найважливішу роль – бути прекрасною жінкою, матір’ю, другом, співачкою та вчителем, зіграла на відмінно!
