“Весілля у Малинівці” – щорічний етнофестиваль, який з початку 2000-х років відбувався у селищі Малинівка Чугуївського району Харківської області. Це яскраве свято, що було присвячене весільним традиціям, обрядам, фольклору та народній культурі, стало важливою частиною культурного життя регіону та приваблювало тисячі гостей. Далі на kharkovskiye.info.
Передісторія: оперета та фільм “Весілля у Малинівці”
Щоб зрозуміти джерела фестивалю, варто повернутися до його культурних джерел. Оперета “Весілля у Малинівці” була створена драматургом Леонідом Юхвидом за участю харківського композитора Бориса Александрова. Прем’єра відбулася у 1937 році у Харківському театрі музичної комедії. Дія оперети відбувається в українському селищі Малинівка під час Громадянської війни (1918–1920 роки). Сюжет розповідає про кохання пастуха Андрійки та Яринки на тлі зміни влади та набігів банди отамана Гріциана Таврійського. Оперета поєднувала легкий гумор, романтику, героїзм та яскраві музичні номери, що зробило її популярною серед глядачів.
У 1967 році режисер Андрій Тутишкін екранізував оперету, створивши фільм, який став справжнім феноменом радянського кінематографа. Головні знімання фільму відбувалися не у самій Малинівці, а у Полтавській області, у селищі Хорошки, де для сцен був побудований дерев’яний макет садиби князя Щербатова. Але реальне селище Малинівка у Харківській області – козацька слобода XIX століття з хатами та полями – ідеально вписалося в цей міф. До 1970–80-х років місцеві мешканці вже пишалися “своєю” Малинівкою, і ідея фестивалю з’явилася як спосіб зробити цю історію живою.
Зародження фестивалю “Весілля у Малинівці”
Фестиваль “Весілля у Малинівці” розпочав свою історію на початку 2000-х років. Ініціатива проведення фестивалю належала місцевій владі та активістам, які прагнули відродити інтерес до народних традицій та залучити туристів до регіону. Фестиваль був створений як свято весільних обрядів, сільської культури та української гостинності. Організатори зробили наголос на відтворенні атмосфери фільму: яскраві костюми, народні пісні та танці, театралізовані постановки за сюжетами “Весілля у Малинівці”. На перший фестиваль зібралося близько 2 тисяч осіб. До 2006 року фестиваль відбувався щорічно, але потім настала перерва. Щорічно фестиваль збирав тисячі гостей, перетворюючи тихе селище на галасливий центр народних гулянь, де кожен міг відчути себе частиною великої родини.
Розвиток фестивалю
Значний поворот стався у 2011 році, коли захід перезапустили в оновленому форматі. Загальна кількість гостей досягла 10 тисяч осіб, і з цього року “Весілля в Малинівці” перетворилося на справжнє регіональне свято, а українські традиції сусідили з вірменськими, грузинськими та навіть грецькими весільними обрядами.
Але найпам’ятніший фестиваль відбувся у 2013 році. Головною подією стало відкриття пам’ятника героям фільму – Попандопуло та Сметані у сцені поділу награбованого. Програма 2013 року була дуже насиченою, одночасно працювало кілька сцен. “Весільні ворота” зустрічали гостей ретро-фотовиставкою “Весілля прабабусі” з фото XIX–XX століть. У “Місті майстрів” умільці вчили робити обручки, розписувати пляшки та плести солом’яні фігурки. Дитяче містечко радувало атракціонами, а “Вівтар на покуті” – обрядами різних народів. Кульмінацією свята стали весілля: вісім пар зареєстрували шлюб прямо на фестивалі, а харків’яни Наталія та Віталій Гришко відзначили тут срібне весілля у народних костюмах. Ввечері на сцені виступали Руслана Лижичко, фіналісти “X-Фактора” (Олег Кензов, Аїда Ніколайчук, Аркадій Войтюк), а завершилося свято фаєр-шоу, феєрверком та дискотекою “Малинова ніч”. Того року на фестивалі зібралося близько 20 тисяч осіб.
Перерва та відродження фестивалю
Після 2013 року фестиваль натрапив на труднощі. Політична нестабільність в Україні, військовий конфлікт на Донбасі та економічні труднощі призвели до зупинки фестивалю. З 2014 по 2017 рік “Весілля у Малинівці” не було, і тільки у 2018 році з ініціативи голови Харківської ОДА Юлії Світличної свято було відроджено. 8 вересня все селище Малинівка перетворилося на величезний фестивальний майданчик. 16 локацій, п’ять сцен, тисячі гостей. Програма свята вражала різноманітністю. “Арка закоханих” стала справжнім хітом: тут реєстрували “шлюби на добу” для закоханих, а молодятам дарували подарунки від влади. Локація “Крила для закоханих” пропонувала романтичні польоти на повітряній кулі, у “Весільному кінопавільйоні” гості мали змогу знятися у мініфільмі, а “Місто майстрів” пропонувало різні майстер-класи. Важливою частиною програми стали конкурси: “Слобожанська Яруня” для дівчат та “Малиновські наречені” й “Богатир Чугуївщини” для хлопців. Були також виставки весільних суконь та різноманітних аксесуарів. Гостей пригощали традиційними українськими стравами, а все свято супроводжувалося вигуками “Гірко!”. У тому році фестиваль зібрав рекордні 30 тисяч відвідувачів.
На жаль, 2018 рік став останнім роком проведення фестивалю у такому форматі. Пандемія COVID-19 у 2020-му році та повномасштабне вторгнення Росії у 2022-му році перервали цю традицію. Але у Малинівці вірять та сподіваються, що зовсім скоро у селищі знову заграє музика та пролунають вигуки “Гірко”.