Харків – один із найважливіших культурних центрів України, який дав країні та світу безліч видатних діячів. Одним із таких був Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко – письменник, драматург, журналіст та громадський діяч. Далі на kharkovskiye.info.
Ранні роки
Григорій Квітка-Основ’яненко народився 29 листопада 1778 року у слободі Основа під Харковом у дворянській родині. Батько письменника, Федір Квітка, походив зі старовинного козацько-дворянського роду, а мати – з роду Семеренків, який також був відомий своїми культурними традиціями. Григорій здобув домашню освіту. Він вивчав богослов’я, філософію, риторику та літературу. Отримані знання відіграли велику роль у його подальшому розвитку.
Своє життя він міцно пов’язав із Харковом. Тут він жив, працював, писав та створював театральні постановки. Тут же Григорій займався громадською діяльністю та благодійністю.
Літературна діяльність
Квітка-Основ’яненко почав писати у 1810 роках, але широку популярність здобув лише після 1830 років, коли почали публікуватися його твори українською мовою. Його повість “Маруся” (1834 рік) вважається першою художньою прозою, що написана українською мовою. Це був сміливий крок – на той час українська мова вважалася непридатною для серйозної літератури та сприймалася лише як засіб народного спілкування. Григорій Квітка-Основ’яненко довів протилежне. Він показав, що українська мова здатна передавати глибокі почуття, психологізм та високу художню виразність. Слідом за “Марусею” він написав такі твори, як “Солдатський портрет”, “Козир-дівка”, “Сердешна Оксана”, “Пан Халявський”, “Добре роби – добре й буде” та інші. У них автор описував побут українського народу, його звичаї, релігійність, уклад життя. Він з доброю іронією зобразив як простих селян, так й дрібних поміщиків.
Російською мовою він також писав, найчастіше – сатиричні оповідання, нариси та статті. У 1827 році він написав російською мовою свою першу комедію “Приїжджий зі столиці, або Метушня в повітовому місті”, яка стала одним із попередників комедії “Ревізор” М. В. Гоголя. Ще один з відомих творів Квітка-Основ’яненка – “Листи до Людмили”, у якому автор виступав за моральне виховання, релігійну чесноту та сімейні цінності.
Харківський український театр
Григорій Квітка був одним з ініціаторів створення Харківського українського театру, який почав діяти у 1812 році. Театр виник як аматорський, але незабаром став важливим культурним центром міста. Квітка-Основ’яненко зіграв ключову роль у його заснуванні: він виступив з ідеєю створення постійної сцени, де ставили б п’єси українською та російською мовами, які відображали б місцеве життя, побут та звичаї.
Квітка-Основ’яненко брав активну участь у розробці репертуару, особисто відбирав п’єси, адаптував тексти, стежив за постановками. Театр існував на громадських засадах, й Квітки-Основ’яненко, який був членом Опікунського комітету, займався його фінансуванням, підшукував приміщення, залучав акторів. Йому доводилося вирішувати безліч практичних завдань – від підбору декорацій до організації костюмів. Харківський театр під його керівництвом став першим місцем, де українська мова прозвучала зі сцени – до цього ставилися вистави російською та французькою мовами. Для Квітки-Основ’яненка театр був не просто розвагою, а засобом просвітництва, духовного виховання та зміцнення національної самосвідомості у містян.
П’єси самого Квітки-Основ’яненка теж ставили у театрі, вони стали значною частиною репертуару. Його комедії, які були написані живою розмовною мовою, ідеально підходили для сцени. Вони були зрозумілі глядачеві, викликали сміх, але водночас порушували важливі моральні та соціальні теми. “Шельменко-денщик”, “Сватання на Гончарівці”, “Панна Коцюбинська” та інші твори йшли на харківській сцені з незмінним успіхом. Квітка-Основ’яненко уважно стежив за їхньою постановкою, вносив зміни до текстів залежно від реакції публіки та навіть брав участь у репетиціях. Його п’єси стали популярними серед широкої аудиторії – як серед інтелігенції, так і в простих городян.
Крім цього, Квітка-Основ’яненко багато років очолював Харківську цивільну палату, опікувався питаннями благодійності, допомагав хворим та бідним, був піклувальником Харківської лікарні та брав участь у діяльності церковних установ. Він також співпрацював із часописами “Український вісник” та “Вітчизняні записки”, у яких були опубліковані його статті, рецензії та роздуми про культуру, мову, мораль.
Пам’ять та спадщина
Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко помер 20 серпня 1843 року у Харкові. Похований він був на території Покровського монастиря.
Григорій Квітки-Основ’яненко увійшов до історії як засновник української прози. А ще як людина, яка почала порушувати питання національної самосвідомості через літературу.
У Харкові його ім’я носять вулиці, навчальні заклади та бібліотека. Встановлено пам’ятники, працює літературний музей, який присвячений його творчості. Його твори включені до шкільних та університетських програм, а театральні постановки за його п’єсами досі знаходять відгук у глядачів.
Список використаних джерел інформації: