Харків – рідне місто багатьох талановитих людей. Тут народилися актори та письменники, музиканти та художники. Й звісно, тут народилося багато відомих теле- та радіоведучих. Деякі з них почали свою кар’єру саме у Харкові, а потім стали відомими далеко за його межами. Далі на kharkovskiye.info.
Сергій Коротков – засновник рок-журналістики
Сергій Олександрович Коротков – відомий харківський журналіст, музикознавець та ведучий, засновник рок-журналістики в Україні та у Радянському Союзі. Він народився 5 квітня 1946 року у Харкові. Сергій Коротков закінчив Харківський державний університет, факультет філософії, у 1968 році. У студентські роки він активно захоплювався рок-музикою та джазом. У 1960-х роках співав у групі “Ідоли” та був президентом першого рок-клубу у Харкові, а у 1970-х роках став організатором дискотек. Також широко відомим був і його журнальний проєкт – перший у Радянському Союзі самвидавний рок-журнал “Біт-Ехо”, випускати який він почав з 1966 року. Цей проєкт став популярним серед любителів рок-музики, але його заборонили у 1967 році. Після закриття журналу Коротков продовжував писати про музику. Його статті були опубліковані у різних періодичних виданнях, присвячених музиці та культурі, а писав він під псевдонімом “Морковная корова”. Пізніше Коротков працював на радіо, де вів популярні програми, які були присвячені рок-музиці.
У 1990-х роках Сергій Коротков став ведучим музичних програм на харківському каналі “Приват TV” – “Коротко(в) про рок”, “Musicbox” та “Драйв”, які були дуже популярними серед молоді та шанувальників альтернативної музики. Ще він був ведучим кількох програм на “Радіо-50” – “Короткохвильовка”, “Монстри рок-н-ролу”, “Nirvana”. Крім своєї роботи як журналіст та ведучий, Сергій Коротков активно займався популяризацією філософських навчань.
Він видавав книжки із суфізму та дзен-буддизму та просував цю культуру на території України. У своїй творчості Коротков прагнув поєднати західну музичну культуру зі східною філософією, й це поєднання також відбилося в його роботі як ведучого.
Сергій Коротков помер 31 січня 2010 року на 64-му році життя, похований був у Харкові.
Олександр Іванов – творець “Книги рекордів Харкова”
Олександр Михайлович Іванов – харківський телережисер, журналіст та ведучий, відомий як автор передачі “Книга рекордів Харкова”. Ця програма почала виходити з 1996 року на харківських телеканалах “Тоніс-Центр” та “А/ТВК”. Це було своєрідне продовження всесвітньо відомої “Книги рекордів Гіннеса”, але у контексті одного міста – Харкова. У програмі показувалися найнезвичайніші та найкумедніші досягнення харків’ян, а також унікальні події та явища, які відбувалися у місті. Програма була присвячена не тільки фізичним рекордам, а й культурним та науковим досягненням містян. Щоб зафіксувати та обговорити рекорди, Іванов запрошував до своїх програм харківських співаків, музикантів, художників, спортсменів та й просто цікавих та відомих харків’ян.
Іванов також керував низкою студентських колективів при Палаці студентів ХПІ та Харківському муніципальному центрі культурних ініціатив, брав активну участь у культурних та освітніх проєктах, допомагаючи молоді розкривати свій творчий потенціал. Попри те, що “Книга рекордів Харкова” давно припинила своє існування, сам Іванов бере активну участь у культурному житті Харкова, ділиться досвідом й так само допомагає розкрити свої таланти поколінню, що зростає.
Ігор Жуков – кінознавець та телеведучий
Ігор Жуков – відомий харківський телеведучий, кінознавець та журналіст. Свою кар’єру на телебаченні він розпочав у 1992 році на першому харківському недержавному каналі “Тоніс-центр“. Він став автором тг ведучим програми “Відеоревю з Ігорем Жуковим”, яка швидко здобула популярність завдяки інноваційному підходу до подання інформації про кіно.
У програмі використовувався відеомонтаж, що створювало ефект присутності ведучого у кадрах відомих фільмів. “Відеоревю з Ігорем Жуковим” транслювали не тільки у Харкові – ще в багатьох містах України, а також Росії. З 1994 року Ігор Жуков публікував свої статті про кіно у тижневику “Телетиждень”. Він також співпрацював із композитором Геннадієм Пугачовим, з яким записав пісню “Для тебе сьогодні я заспіваю”. Її транслювали на радіо “Онікс”, “Майстер” та “Радіо 50”. У 1996 році Жукова було призначено директором телестудії “Ритм”, й він продовжив працювати над програмою “Відеоревю з Ігорем Жуковим” тепер вже на телеканалі “Симон”. Також Ігор був автором, продюсером та режисером програми “На музичному Олімпі”. Того ж року він запустив проєкт “Від заходу до світанку” про нічне життя Харкова. З 1997 року Ігор Жуков вів рубрики про кіно в “Міській газеті”, “Події” та “Харківському кур’єрі”. З 1999 року його програми виходили на телеканалі “А/ТВК”. А у 2000 році він повернувся на “Тоніс-Центр”, де представив проєкт “Антологія кіно. Найзначніші фільми XX століття”.
У 2001 році Жуков з’їздив у телецентр “Останкіно”, він зафільмував унікальну екскурсію та взяв інтерв’ю у багатьох російських телеведучих. З 2004 року Ігор Жуков працював на телеканалі “А/ТВК” керівником кінопоказу та програмним директором. Він продовжував випускати програми “Прем’єра з Ігорем Жуковим” та “Кіноклуб з Ігорем Жуковим”, а також співпрацював з іншими телеканалами, включно з “Фора” та “Фаворит ТВ”. А у 2007 році Ігор Жуков організував “Майстер-класи зірок харківського ТБ” – охочі могли пройти навчання та працювати на телебаченні. Він також є автором книги віршів “Я розповім тобі про вітер”. У серпні 2016 року, до Дня міста Харкова, Ігор Жуков запустив інтернет-телеканал “Харків-ТВ”, присвячений історії та сучасності харківського телебачення та людям, які його створювали.
Його внесок у популяризацію кіно та культури у Харкові й за його межами зробив його однією з найпомітніших фігур у харківському медіапросторі.
Андрій Цаплієнко – військовий кореспондент та телеведучий
Андрій Цаплієнко – український телеведучий, журналіст, військовий кореспондент, режисер-документаліст, сценарист та автор книг. Народився 12- жовтня 1968 року у Харкові. З 2001 року Андрій Цаплієнко – військовий кореспондент на телеканалі “Інтер”.
За роки своєї роботи Андрій побував у багатьох гарячих точках, де висвітлював збройні конфлікти як на пострадянському просторі, так і в інших країнах. На початку 2000-х років Цаплієнко вів свої репортажі з Афганістану під час збройного повстання талібів. У 2003-2004 роках під час війни в Іраку Цаплієнко теж зробив кілька репортажів із найгарячіших точок. У 2008 році він висвітлював збройний конфлікт між Росією та Грузією. Андрій був одним із небагатьох журналістів, які не побоялися поїхати у зону бойових дій, щоб показати жахи тих днів. А у 2014 році, коли було анексовано Крим, Цаплієнко вів свої репортажі з півострова. Але найбільш відома його робота у зоні збройного конфлікту на Донбасі. Починаючи з 2014 року, Андрій Цаплієнко неодноразово їздив на передову у такі гарячі точки, як Маріуполь, Авдіївка, Краматорськ. Його репортажі про перебіг бойових дій, про мирних жителів та волонтерів нікого не залишали байдужими.
У 2011 році Андрію Цаплієнкові було надано звання Заслуженого журналіста України за значний внесок у розвиток журналістики. Його роботи отримали визнання як в Україні, так і за її межами.
Ведучі та журналісти Харкова – це не просто імена, це справжні професіонали, які своєю роботою задають стандарти теле- та радіомовлення. Й звісно, кожен із них залишив свій слід у пам’яті глядачів та слухачів, у молодому поколінні журналістів та в історії харківського телебачення та радіо.
Джерела: