Творчий шлях харків’янина Йосипа Шиллінгера одночасно викликає інтерес та захоплення у багатьох сучасників. Труднощі життя чоловіка у Харкові, еміграція до Сполучених Штатів Америки та співпраця з легендами музики тих часів Гершвіном та Міллером – все це випало на долю легендарного композитора. Далі на kharkovskiye.info.
Біографія Йосипа Шиллінгера
Народився Йосип Шиллінгер (або як його ще називають Джозеф) 1 вересня 1895 року. Своє дитинство майбутній маестро провів зі своєю родиною в особняку поряд із будівлею сучасного міськвиконкому Харкова, що був розташований у так званому Шляпному провулку. Його мати була затребуваною харківською шляпницею. Творчі здібності Йосип почав проявляти досить рано, у віці 8 років вже пробував писати музику.
У 1918 році Шиллінгер здобув вищу освіту, закінчивши Санкт-Петербурзьку консерваторію. Там чоловік навчався на спеціальності композиції, фортепіано і диригування. Після навчання він прийняв рішення повернутися до Харкова, де обійняв посаду професора у міській консерваторії та викладав композицію.
У 1919-1922 роках Йосип Шиллінгер очолював у Харкові Український симфонічний оркестр, який з часом трансформував у Естрадно-симфонічний оркестр України. Під його керівництвом оркестр став прообразом першого у світі симфо-джазу. Вже тоді композитора приваблювали різноманітні музичні експерименти. У Харківській бібліотеці імені В. Г. Короленка Шиллінгер влаштовував концерти, де показати себе могли всі охочі музиканти-новатори.
У 1922 році музикознавець обійняв посаду консультанта Народного Комісаріату у Петрограді. Там він познайомився з композиторами Львом Терменом та Дмитром Шостаковичем. Перший багатьом відомий як винахідник першого у світі електронного музичного інструмента. Його інновація мала назву терменвокс та працювала на основі електромагнітних випромінювань. У той час для розробки свого товариша Йосип Шиллінгер писав багато композицій.
Еміграція до Сполучених Штатів
У липні 1928 року Йосип Шиллінгер отримав запрошення на стажування до Америки за програмою Міжнародної асоціації музики. Отримавши закордонний паспорт громадянина СРСР, композитор поїхав до Нью-Йорку, де жила сестра його батька.
В Америці Йосипу Шиллінгеру вдалося досить активно розвиватися, тому підготувавши всі необхідні папери, чоловік остаточно емігрував до Сполучених Штатів. Із собою композитор забрав і всі свої нотатки з музикою. Оскільки як резидент з ним виїхав і друг з консерваторії, Лев Термен, то більшість часу чоловіки приділяли просуванню популярності терменвокса. Вони дали чимало гучних концертів.
В еміграції Шиллінгер перестав писати музику, а сконцентрувався на розробці персональної музичної теорії. Оскільки перший час це не приносило чоловіку жодного доходу, він вирішив додатково зайнятися викладацькою діяльністю. У 1932-1933 роках він викладав у нью-йоркській школі соціальних досліджень. У 1934-1936 роках читав лекції в учительському коледжі Колумбійського університету, а згодом – вже у Нью-Йоркському університеті. Викладання в Америці не викликало у композитора жодних труднощів, адже він вільно володів декількома іноземними мовами.
Учитель для Джорджа Гершвіна та Гленна Міллера
Говорять, що Йосип Шиллінгер навчав Бенні Гудмена, Томмі Дорсі та інших популярних американських музикантів. Проте точно про це нічого не відомо. А ось освітою Джорджа Гершвіна та Гленна Міллера харківський композитор займався безсумнівно.
У 1932-1936 роках Шиллінгер співпрацював з американцем Джорджем Гершвіном. Про це композитор зазначав в одному з листів до свого товариша. Мовляв, навчанням Гершвіна він займався понад 4 роки. Їхні заняття проходили тричі на тиждень. А опера “Поргі та Бесс”, яку заведено вважати вершиною творчої майстерності композитора, була написана під повним керівництвом Шиллінгера. Вони працювали над нею півтора роки. За словами харківського композитора, Гершвін створив оперу за його ритмом та мелодією. Підтвердженням цьому є й нотатки до опери, які Джордж подарував Йосипу з підписом, в якому висловлені слова вдячності та пошани харків’янину за внесок його вчительського таланту до створення “Поргі та Бесс”. Музикознавці також простежують слід Йосипа Шиллінгера в музиці американського композитора: про це свідчить рівень її грамотності та продуманості.
Також Шиллінгер працював над створенням джазового твору “Серенада місячного світла” сумісно з Гленном Міллером. Вона вийшла у 1939 році на лейблі “Bluebird records” та аж у 1991 році була прийнятою Залою слави премії “Греммі”. Американець Міллер написав її за системою Шиллінгера.
Система створення музики Йосипа Шиллінгера
Під час створення музики Йосип Шиллінгер був прихильником суто теоретичних та математичних прийомів. В основу своїх імпровізацій харківський композитор поклав алгоритми математичних формул.
Його система була розвинена завдяки використанню прорахованих технічних прийомів. Так він с легкістю міг писати шедеври будь-якого стилю. Від короткої мелодії до цілої оркестрової комбінації. Створював він і персональні новітні формули, діаграми, а також логарифмічні лінійки.
Шиллінгер довів іншим композиторам, що можна, відстежуючи зміни в математичній кривій, відтворити відповідні мелодичні інтервали.
Саме завдяки його авторській техніці сучасним музикознавцям не складає труднощів розпізнати роботу Шиллінгера серед тисячі інших.
Теоретичне надбання Шиллінгера щодо його системи викладене у двох томах загальною кількістю на 1640 сторінок, що називаються “Системи музичної композиції Шиллінгера” та “Математичні основи мистецтв”. На жаль, опублікованими вони були вже після смерті композитора, тому він не встиг дізнатися про популярність його інновації.
Віщі припущення Шиллінгера щодо електронної музики
Після багатьох років плідної роботи над створенням справжніх шедеврів тогочасної музики, Шиллінгер припинив свою діяльність у ролі композитора. У 1938 році, отримавши громадянство Сполучених Штатів Америки, Йосип перестав писати. За його словами, він повністю переріс свій розвиток у цій сфері та не мав більше бажання нею займатися. Проте над проєктами, дотичними до його колишньої діяльності, композитор все ж таки працював.
У квітні 1940 року Йосип Шиллінгер почав співпрацю з Волтом Діснеєм. Про це було мало кому відомо. Він займався налагодженням зв’язку між елементами зображення: сюжетними, візуальними та слуховими. Проте їхній проєкт не було доведено до кінця та представлено публіці. Ескіз їхньої так і не втіленої в життя розробки і досі зберігається на одній з полиць бібліотеки Джорджа Пібоді в Балтіморі, штат Меріленд.
Також Йосип Шиллінгер мав всі перспективи розробити синтезатор, але помер від невиліковної хвороби у 1943 році. Деякі джерела говорять, що в нього був рак. Є чимало записів, які засвідчують той факт, що під час розробки власної фізико-математичної музичної композиції, винахідник створив проєкт електронного музичного інструменту, що дуже нагадує сучасний синтезатор. Чоловік припустив, що електронний інструмент зміг би відтворювати задані композиції за математичними формулами нічим не гірше за живих композиторів. Планувалося, що апарату буде доступна лише загальна фізико-математична ідея, а програвати мелодію він буде вже самостійно.