Постать відомого українського письменника, літературного критика та громадського діяча Григорія Квітки-Основ’яненка тісно переплетена з історією Харкова. Він брав активну участь у житті міста: працював над його громадським, культурним, релігійним та державним розвитком. За його сприяння Харків став цивілізованим центром Слобідської України. Далі на kharkovskiye.info.
Біографія Григорія Квітки-Основ’яненка
Мало кому відомо, проте Квітка-Основ’яненко – псевдонім. Справжнє прізвище діяча Квітка. За життя він мав багато інших псевдонімів: Фалалей Повинухин, Аверьян Любопитний, Земляк ваш Основ’яненко, Грицько Основ’яненко та інші.
Народився Григорій Федорович 29 листопада 1778 року на Харківщині, у слободі Основа. В родині Квіток маленький Григорій зростав оточений любов’ю та повагою до рідної мови, традицій, фольклорного надбання свого народу. Заможна дворянська родина жила досить просто, проте своїм прикладом заохочувала сина багато читати, цікавитися театральним життям. Змалечку Григорій брав участь у самодіяльних виставах, попри той факт, що був надзвичайно хворобливим та слабким. Найбільше страждань хлопець зазнав через свої очі, він був майже сліпим. Говорять, що одужати йому вдалося лише завдяки диву. Ще в дитинстві мати Григорія водила хлопця до Курязького монастиря, щоб він молився іконі Озерянської Божої Матері. Одного разу після омивання у цілющому джерелі до шестирічного хлопчика нарешті повернувся зір.
Вирісши, хлопець не покинув відвідувати церкву та у віці 22 років навіть став послушником у монастирі. Там він брав активну участь у всіх релігійних заходах, грав на флейті та фортепіано. Але вирішив податися ще й на військову службу.
Військова служба ніяк не личила такій творчій, енергійній людині як Григорій Квітка. Тому її він швидко замінив, почавши активне культурно-громадське життя у Харкові. У місті, розвитку якого присвятить більшу частину свого життя.
Особисте життя діяча
Одружився Григорій Федорович досить пізно – у віці 43 років. Його обраниці було лише 21. З Ганною Григорівною Вульф чоловік познайомився в Інституті шляхетних дівчат. До Харкова дівчина переїхала з Санкт-Петербурга на навчання. Вона була дивовижно розумною, начитаною та приємною. Чим й підкорила серце не менш освіченого чоловіка.
Під час навчання в Інституті шляхетних дівчат ученицям було заборонено іноді навіть просто розмовляти, адже їх виховували для роботи гувернантками в знатних та заможних родинах. Досить юна Ганна страждала у такій суворій дисципліні, часто плакала та сумувала за Петербургом. Проте неочікуване кохання змусило забути дівчину про всі проблеми, вона повністю розчинилася у відносинах з Григорієм Квіткою. У 1821 році через два роки відносин пара одружилася.
Ганна дуже кохала свого чоловіка, тому в усьому йому поступалася. Попри те, що жінка хотіла переїхати з Харкова, Григорій так і не наважився покинути його. У цьому місті він так і прожив все своє життя. З роками Ганна призвичаїлася, жила щасливо та розвивалася у Харкові. Вона знала декілька іноземних мов, цікавилася літературою та театром. Для свого коханого чоловіка вона була першою помічницею – Григорій Квітка довіряв їй бути його першим читачем та критиком. Як публіцист він завжди дослухався до думки своєї освіченої обраниці.
Пара завжди гостинно зустрічала у себе вдома друзів. До них часто приходили відомі діячі: Микола Костомаров, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський та інші.
Григорій Федорович прожив 23 щасливих роки у шлюбі з Ганною Вульф, але дітей пара так і не мала. У віці 64 років діяч помер через запалення легень, а його дружини не стало через 9 років після цього.
Благодійницька та просвітницька діяльність у Харкові
У 1812 році Григорій Квітка-Основ’яненко став ініціатором відкриття у місті професійного театру. Певний час він був і його керівником. З дитинства чоловіку була прищеплена любов до театру. Він як ніхто інший розумів всю його роль у розвитку суспільства. Поширюючи розуміння величі театру, Григорій Федорович написав чимало п’єс українською та російською мовами для свого дітища. Згодом чоловік напише статтю про зародження та розвиток театру Харкова (нарис “Історія театру в Харкові”), в якій підкреслить багато важливих моментів для істориків та театрознавців.
Григорій Федорович приділяв багато уваги освіті. Він вважав, що найперший внесок у розвиток майбутньої особистості завжди вносить мати. Тому, на його думку, Харків потребував появи навчальних закладів для жінок. Так діяч став засновником “Товариства добродіяння”, вилучені кошти з якого спрямував на створення Інституту благородних дівчат. Для реалізації своєї ініціативи Григорій Федорович доклав чимало й власних коштів. Крім того, Квітці-Основ’яненко вдалося знайти однодумців серед кращих професорів Харкова, які погодилися безкоштовно читати лекції для учениць Інституту благородних дівчат. Серед них був і Петро Гулак-Артемовський.
Свої ідеї Григорій Федорович прагнув поширювати серед населення. Найбільше йому хотілося побороти свавілля проти кріпосників. Це стало поштовхом до створення харківського журналу “Український вісник” у січні 1816 року. Проте там він піднімав проблему не тільки кріпосників, а й далі продовжував писати про важливість освіти для жінок та селянських дітей.
У 1838 році Квітка-Основ’яненко самостійно зібрав кошти на відкриття Харківської губернської бібліотеки.
Роль Квітки-Основ’яненка у громадському та державному розвитку міста
Григорій Федорович став однією з найвпливовіших постатей у громадському та державному житті міста. У 1817 – 1828 роках він обіймав посаду повітового предводителя дворянства, згодом став головою Харківської палати кримінального суду.
А у 1832 році Квітка-Основ’яненко став совісним суддею Харкова. Пробувши ним 9 років, чоловік очолив палату харківського карного суду, обійнявши посаду надвірного радника.
За словами його сучасників, Григорій Квітка-Основ’яненко був справедливим та чесним керівником. Завжди був авторитетом, його рішення поважали та виконували.
Талант письменника
Взагалі свій хист до слова Григорій Федорович проявив ще у 1816 – 1817 роках, коли на сторінках харківського журналу “Український вісник” почав публікувати нариси комічного характеру. Називав він їх “Листи Фалалея Повинухина”. Завдяки їм чоловік зміг висміяти нікчемність та деградацію провінційного дворянства. Таким чином діяч нарешті порушив проблему жорстокого ставлення поміщиків до кріпаків. Писав Квітка-Основ’яненко швидко, приділяючи цьому щоденно по 2-4 години. Кажуть, що він майже не користувався чернетками.
Свій перший твір у якості письменника Григорій Квітка-Основ’яненко опублікував у віці 49 років. Проте це не завадило чоловікові стати відомим на весь світ талановитим письменником. До найвідоміших творів літературної спадщини Григорія Квітки-Основ’яненка належать твори:
- “Конотопська відьма”;
- “Сватання на Гончарівці”;
- “Мертвецький Великдень”;
- “Сердешна Оксана”;
- “Маруся”;
- “Козир-дівка” та інші.
Творчість письменника складається з поєднання сентименталізму та реалістичного зображення життя. Присутній також синтез таких мистецьких тенденцій минулого як бурлеск та бароко. Сучасники називають його першим українським прозаїком, основоположником художньої прози та жанру соціально-побутової комедії.