Знаменитий, легендарний, відомий кожному, хто народився в середині 20 століття, Марк Наумович Бернес. При вимові цього імені в голові відразу починає звучати пісня “Темна ніч” або “Я люблю тебе, життя”. Такий простий і душевний, такий “свій” у кожній радянській родині. Але яке відношення має Харків до Бернеса? Виявляється, найпряміше. Без Харкова не було б Бернеса. Не було б тих неймовірних збігів, які допомогли талановитому юнакові зробити крок у величезний творчий світ та реалізувати себе у кількох напрямках. Давайте все послідовно. Далі на kharkovskiye.info.
Прізвище чи псевдонім
До Харкова Марк Наумович, тоді ще Нейман, потрапив у п’ятирічному віці, переїхавши сюди разом із батьками – Наумом та Фанею Нейман. Оскільки сім’я жила в районі Південного вокзалу, у пішій доступності був центр міста, де з’явилися перші театри. Юний Нейман з дитинства був натхненний виставами та постановками, на які вдалося потрапити. Йому дуже хотілося стати актором. Батьки ж бачили сина зовсім в іншій спеціальності та віддали навчатися до Харківського торгово-промислового училища. Якби не прагнення самого Марка до театру, підробіток у його стінах і низка неймовірних збігів, можливо, у Харкові було б на одного бухгалтера більше, але світ точно ніколи не побачив би зірку на ім’я Бернес.
То як же Нейман став Бернесом? Дуже просто – Марк взяв собі такий псевдонім, змінивши літери прізвища відомого тоді піаніста Германа Беренса. За його методикою Марк навчався грі на фортепіано. Опанувати інструмент не вистачило терпіння, а прізвище здалося дуже артистичним. Тим більше на момент, коли Марк Нейман став Марком Бернесом, у нього були вже великі плани на підкорення театрального Олімпу.
Щасливий випадок
У житті кожної відомої людини існує та сама точка відліку, з якої починається її творчий шлях. У Марка це був зовсім несподіваний момент. Він спокійно працював театральним статистом у харківському театрі “Муссурі”. Вечорами, там же, мав нагоду бувати на блискучих спектаклях українських режисерів, таких як Синельников. І лише у своїх мріях бачив себе на сцені. Раптом, в один із робочих буднів, його попросили підмінити актора, який захворів. Це була перша роль Марка Бернеса і він настільки успішно впорався з нею, що сам Синельников високо оцінив його гру.
Старт Марка як актора був покладений і, натхненний успіхом, він поїхав до Москви. Там усе складалося не так швидко та гладко, як хотілося б. Проте вже через рік Марк грав невеликі ролі в Московському драматичному театрі. Трохи пізніше зіграв першу невелику роль у фільмі “В’язні”. І це також був щасливий випадок у житті Марка, адже саме кінематограф дав можливість йому розкритися як великому кіноактору. Те, про що він тільки мріяв у Харкові, закінчуючи театральний технікум, цілком втілилося в кіно роботі.
Від фільму до пісні
За своє недовге життя (пішов із життя у 58 років) Марк Наумович встиг знятися у величезній кількості фільмів. Їх було 32! Одну з найяскравіших ролей він виконав у фільмі “Два бійці”, який вийшов у 1943 році та приніс Бернесу визнання та популярність. Також у його фільмографії можна відзначити такі яскраві картини:
- “Шахтарі” – 1935 рік;
- “Великий перелом” – 1946 рік;
- “Далеко від Москви” – 1950 рік (у 1951 був відзначений Сталінської премії);
- “Велике життя” – 1958 рік.
Герої фільмів, у виконанні Бернеса, завжди були мужніми і сміливими, але такими душевними, щирими та простими. Невіддільною частиною персонажів Бернеса були щирі пісні, які вони виконували. Сам Марк себе вважав співаком дуже слабким і говорив: “З трьох необхідних елементів – голосу, слуху та бажання співати – у мене є тільки третій”. Але тембр голосу та манера виконання сповна компенсували невисокі вокальні дані. Весь Радянський Союз знав пісні Бернеса напам’ять і підспівував за будь-якої нагоди. Він увійшов в історію, як прекрасний актор, який грає лише “добрі” ролі та як відомий естрадний виконавець, пісні якого торкаються серця та душі.
Харків цінує свою культурну історію і почесне місце в ній займає Марк Наумович Бернес. На згадку про цю прекрасну талановиту людину, яка розпочала свій творчий шлях у нашому місті, було запропоновано назвати одну з вулиць на його честь. Харківська влада підтримала таку ініціативу – з 2016 року в Новобаварському районі Харкова існує вулиця ім. М. Бернеса.