Вадим Йосипович Мулерман (18 серпня 1938, Харків – 2 травня 2018, Нью-Йорк) – радянський та український естрадний співак (баритон), заслужений артист РРФСР (1978) та України (2007), один із найвпізнаваніших голосів радянської естради 1960-1970 років. Далі на kharkovskiye.info.
Ранні роки та початок кар’єри
Вадим Мулерман народився у Харкові у сім’ї будівельника Йосипа Юхимовича та швачки Емілії Ізраїлівни. Дитинство його припало на роки війни та перші повоєнні десятиліття, коли місто ще тільки почало відновлюватися після німецької окупації. З раннього віку Мулерман виявляв інтерес до музики, й батьки відвели його до музичної школи, де Вадим почав займатися вокалом. Викладачка у школі одразу помітила, що Вадим має абсолютний слух та легко відтворює будь-яку мелодію, що почув. Пізніше Мулерман вступив до театральної студії при Харківському театрі імені Т. Г. Шевченка. Професійний дебют Мулермана відбувся у Харкові у 1963 році – він почав співати в оркестрі Мурада Кажлаєва. Потім Мулерман співпрацював з оркестрами Анатолія Кролла, Юрія Саульського та Леоніда Утьосова. Ці колективи вважалися найкращими у країні, й запрошення молодого співака до співпраці з ними було неабияким знаком визнання. Його голос – м’який баритон із легкими вібраціями – одразу ж привернув увагу слухачів та композиторів.
Творчість Мулермана у СРСР
У 1966 році Вадим Мулерман здобув звання лауреата Всесоюзного конкурсу артистів естради з піснею “Кульгавий король”. Саме після цієї перемоги його почали регулярно запрошувати на телебачення та радіо. Він ставав частим гостем програм “Блакитний вогник” та “Пісня року”, а ще гастролював по всьому СРСР. Мулерман виступав у найкращих концертних залах країни, записував платівки, а його пісні постійно звучали по радіо.
У репертуарі Вадима Мулермана було багато пісень на різні теми – від лірики до сатири. Серед найвідоміших – “Лада”, “Боягуз не грає у хокей”, “Як добре бути генералом”, “Гуцулочка”. Особливо популярною стала пісня “Лада”, що написав Аркадій Островський на вірші Сергія Острового. Після виходу цієї пісні по радіо у Радянському Союзі почався бум на це ім’я – новонароджених дівчаток все частіше називали Ладами.
У різні часи Мулерман співпрацював із композиторами Аркадієм Островським, Олександрою Пахмутовою, Раймондом Паулсом, Оскаром Фельцманом. У 1970 роки його постійно запрошували до участі у державних концертах, ювілеях та різних урядових заходах.
Еміграція і життя за кордоном
Наприкінці 1970 років Мулермана дедалі рідше запрошували на телебачення та радіо, а нові пісні не завжди потрапляли до репертуарних планів. Він сам пізніше говорив, що відчував неофіційні обмеження. Причини були різними: його позиція щодо влади, небажання підлаштовуватися під кон’юнктуру, його походження. Усе це призвело до того, що на початку 1990 років Мулерман поїхав до США.
В Америці Мулерман не залишив сцену. У Нью-Йорку він відкрив дитячий музичний театр, у якому займалися діти емігрантів. Там він працював як педагог, режисер та організатор концертів. Його знали та поважали у російськомовній діаспорі. Він не намагався почати все з нуля на американській сцені, а продовжував робити те, що вмів найкраще: вчив, передавав досвід, зберігав рідну культуру та найголовніше – співав.
У 2004 році Мулерман повернувся до Харкова. Він створив у місті молодіжний Театр пісні, у якому виховував виконавців-початківців. У 2005 році Вадима Йосиповича було призначено радником голови Харківської обласної державної адміністрації з питань культури. Вадим Мулерман знову почав з’являтися в етерах, брав участь у телепрограмах та фестивалях, давав інтерв’ю. Його повернення стало помітною подією у культурному житті міста.
Після подій 2014 року Мулерман повернувся до США. Його здоров’я почало погіршуватися: він переніс інсульт, два інфаркти, а у 2015 році йому провели кардіологічну операцію. У 2017 році Мулерман разом із дружиною дав відверте інтерв’ю у програмі “Нехай говорять”, у якій розповів про своє життя у Брукліні та про те, як живе артист, якого свого часу знав та любив весь Радянський Союз.
Вадим Мулерман помер 2 травня 2018 року у Нью-Йорку. За його волею, він був кремований, а прах похований у Харкові поруч із могилами батьків та брата. 31 серпня 2018 року на його могилі було встановлено пам’ятник у вигляді вінілової платівки з автографом, сходинок до сцени та мікрофона.
У 2021 році у Харкові на фасаді будинку, де жив Мулерман, було встановлено меморіальну дошку.
Сім’я
Вадим Мулерман був одружений тричі. Його перша дружина, Іветта Чернова – диктор харківського телебачення, померла від раку у віці 26 років. Друга дружина – співачка Вероніка Круглова, з якою він прожив 20 років. У них народилася донька Ксенія – художниця-дизайнерка, яка мешкає у США. Третя дружина – Світлана Литвинова. В них народилися дві доньки: Марина та Емілія.
Вадим Мулерман залишив яскравий слід в історії радянської та української естради. Його стиль, спосіб виконання та голос залишаються еталоном для багатьох виконавців, а його пісні так само знаходять відгук у слухачів різних поколінь.
Список використаних джерел інформації: