Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка – один із найбільших театрів України та найважливіший культурний центр Харкова. Його історія відображає не тільки розвиток музичного й театрального мистецтва, а й складні історичні події, які відбувалися у місті. Дале на kharkovskiye.info.
Перші кроки: дореволюційний Харків
Оперні трупи гастролювали у Харкові ще з 1820-х років, а у 1874 році у місті почав працювати постійний оперний театр. Його трупа розміщувалася у будівлі Міського театру (архітектор А. Бекетов). На цій сцені йшли як опери, так і драматичні постановки. У 1925 році театру був наданий статус державного. Саме тоді розпочалося становлення професійної української опери та балету у Харкові. Міський театр став головним центром музичної культури міста. На його сцені виступали провідні виконавці Російської імперії – Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Соломія Крушельницька, Надія Обухова. Виконувалися твори Глінки, Чайковського, Верді, Бізе, Моцарта, Пуччіні. У ті роки опера існувала в антрепризній системі: вистави ставили запрошені режисери й солісти, сезон тривав кілька місяців.
У 1931 році театру було надано ім’я композитора Миколи Лисенка. У цей час почалася системна робота зі створення українського репертуару. На сцені йшли опери “Наталка Полтавка” та “Тарас Бульба” Лисенка, “Запорожець за Дунаєм” Гулака-Артемовського, “Кармалюк” Вериковського. Театр став майданчиком для розвитку української національної опери. У 1930 роках у трупі театру працювали співаки Михайло Гришко, Іван Паторжинський, диригенти Веніамін Тольба, Микола Колесса. Театр гастролював Україною та брав участь у всесоюзних театральних фестивалях.
Війна та післявоєнна відбудова
Під час Другої світової війни будівля Міського театру була зруйнована. Після звільнення Харкова у 1943 році колектив театру поступово відновлював роботу. Вистави проходили у будівлі Клубу залізничників, пізніше – на сцені Палацу студентів (тепер – Палац студентів НЮУ ім. Ярослава Мудрого). Попри відсутність власної сцени, театр зберіг репертуар та продовжував ставити як класику, так і сучасні українські твори. До трупи прийшли молоді співаки, серед них – Анатолій Бабічев, Валентина Маслова, Іван Козаченко. З 1950-х років почала працювати балетна трупа. На сцені йшли “Лебедине озеро”, “Лускунчик”, “Жизель”, “Спартак”.
Сучасна будівля театру
Ідея будівництва нової будівлі театру у центрі Харкова обговорювалася з кінця 1960 років. Для забудови було обрано ділянку на вулиці Сумській. Будівництво тривало понад десять років. Новий театр було відкрито у 1981 році. Архітекторами проєкту були Ілля Вайнштейн, Яків Штейнберг та Марк Платонов. Нова будівля Харківського театру опери та балету розрахована на понад 1500 глядачів. Усередині – просторий зал для глядачів із гарною акустикою, оркестрова яма, сцена із сучасним обладнанням та репетиційні приміщення.
Репертуар та діяльність
Харківський театр опери та балету – це постійні постановки класичних та сучасних опер та балетів. Серед найбільш відомих вистав – опери “Тарас Бульба”, “Наталка Полтавка”, “Кармен”, “Євгеній Онєгін”, “Тоска” та балети “Лускунчик”, “Лебедине озеро”, “Жизель”.
Театр активно співпрацює з українськими та зарубіжними диригентами, режисерами, сценографами. На його сцені виступали та продовжують виступати відомі солісти, лауреати міжнародних конкурсів, такі як Анатолій Бабічев, Валентина Маслова, Тетяна Васягіна. У різні роки театр був центром великих культурних заходів. У 1990 роках тут відбувся Міжнародний фестиваль балету, у 2000-х – фестиваль “Слобожанська фантазія”, пізніше – фестиваль “Світова класика”. У різні роки на сцені виступали гастролюючі колективи з Польщі, Франції, Італії, Японії. Йшла спільна робота з театрами Львова, Києва та Одеси.
На початку 2000 років у будівлі театру був проведений капітальний ремонт. Були оновлені крісла у залі, сценічне обладнання, освітлювальні системи, створено цифрову систему управління звуком. Також було відкрито малу сцену для камерних концертів.
Війна 2022 року та її наслідки
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року театр припинив повноцінну роботу. 18 березня 2022 року ударна хвиля вибила скляний фасад, пошкодила дах, віконні прорізи, внутрішні приміщення. Були зруйновані гримерки, фоє, частина інженерних систем. Колектив театру продовжив творчу діяльність у скороченому форматі: відбувалися онлайн-концерти, благодійні виступи, частина артистів гастролювала Україною та за кордоном. Влітку 2023 року відбувся перший концерт біля зруйнованої будівлі – оркестр зіграв просто неба. Це стало символом відродження театру.
Станом на початок 2025 року будівля театру залишається частково зруйнованою. Тривають ремонтно-відновлювальні роботи, фінансування надходить із міського бюджету, благодійних фондів та міжнародної допомоги. Театр відновив роботу в обмеженому форматі – відбуваються концерти та репетиції на альтернативних майданчиках.