Харківський державний академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка – один з найстаріших театрів України, історія якого розпочалася на початку XX століття й тісно пов’язана з розвитком українського професійного театру. Далі на kharkovskiye.info.
Заснування та театр “Березіль”
Історія театру бере свій початок у 1922 році, коли видатний український режисер та театральний діяч Лесь Курбас заснував у Києві театр-студію під назвою “Березіль”. У 1926 році театр переїхав до Харкова. “Березіль” швидко став провідним театром України, який був відомий своїми авангардними постановками та експериментами. Однак у 1933 році під час сталінських репресій Лесь Курбас був заарештований, а театр закритий. Частина акторів залишилася у Харкові.
На основі цієї трупи у 1934 році було створено новий драматичний театр. У 1935 році йому було надано ім’я Тараса Григоровича Шевченка. А вже у 1944 році театру був наданий статус академічного театру.
Будівля театру
З 1930 років театр імені Шевченка займає історичну будівлю у центрі Харкова. Сама будівля була побудована ще у XIX столітті, у 1841 році, та спочатку в ній розміщувалися різні культурні установи. Після реконструкції тут розмістився колишній театр “Березіль”, а потім й театр імені Шевченка.
Театр у роки Другої світової війни
Під час Другої світової війни Харківський драматичний театр імені Тараса Шевченка був евакуйований до Киргизії. У 1943 році була створена фронтова бригада акторів, яка виступала у військових частинах Першого Українського фронту. У 1944 році театр імені Шевченка повернувся до Харкова. У 1947 році йому було офіційно надано статус академічного театру. У повоєнний час колектив зосередився на відновленні репертуару та поверненні до української драматургії.
Розвиток та творчість
У 1950-1960-х роках театр імені Шевченка зміцнив своє становище як один із провідних українських драматичних театрів. У 1962 році головним режисером було призначено Володимира Крайниченка. Під його керівництвом ставилися п’єси української та світової класики, серед них – “Лимерівна” Панаса Мирного та “Гайдамаки” Тараса Шевченка. У 1970-1980 роки театр працював в умовах жорсткої ідеологічної регламентації та цензури, яка була притаманна для радянського часу. Репертуар формувався переважно з творів радянських драматургів та історико-революційних п’єс. У ці роки у театрі працювали режисери Віталій Смоляк та Володимир Оглоблін.
1990 роки: нові умови
Після розпаду Радянського Союзу театр опинився в умовах глибокої економічної кризи. Фінансування з боку держави різко скоротилося, змінилася структура глядацької аудиторії, знизилася платоспроможність населення. Разом з тим, зникли й ідеологічні обмеження, які довгі роки визначали репертуарну політику театру. Репертуар почав поступово оновлюватися: поряд із творами української та світової класики стали з’являтися п’єси сучасних авторів.
Театр почав опановувати нові форми постановки та експериментувати з різними жанрами. Колектив активно шукав нові шляхи розвитку, були встановлені зв’язки з незалежними театральними студіями, театр брав участь у фестивалях та їздив на гастролі.
Театр у XXI столітті
На початку 2000 років художнім керівником театру був призначений Андрій Жолдак – один з найбільш обговорюваних українських режисерів того часу. Його вистави вирізнялися незвичайною подачею, новим поглядом на класичні тексти та сміливими режисерськими рішеннями. Найвідомішими постановками Жолдака у Харкові були “Гамлет. Сни” та “Місяць кохання”. Ці вистави отримали широкий резонанс та були показані на міжнародних фестивалях у Німеччині, Франції та Росії.
У 2004 році театр отримав Премію ЮНЕСКО за внесок у розвиток театрального мистецтва. А у 2005 році, завдяки роботі Жолдака та усього колективу, театр увійшов до десятки найкращих театрів Європи за версією авторитетних критиків.
З 2005 по 2021 рік театр імені Шевченка продовжував активну роботу. Після відходу Андрія Жолдака театр повернувся до більш традиційного репертуару. В афішах залишалися класичні твори української та світової драматургії, а також ставилися сучасні п’єси. Колектив театру регулярно брав участь у фестивалях, гастролював Україною та за її межами, також тривала співпраця з іншими театральними колективами та режисерами України й зарубіжжя.
Сучасний етап
У 2021 році театр імені Шевченка був відзначений одразу трьома головними нагородами на Каїрському міжнародному фестивалі експериментального театру за постановку п’єси Альбера Камю “Калігула”. Олександр Ковшун був визнаний найкращим режисером, актор Максим Стерлик – найкращим виконавцем чоловічої ролі, а сама вистава – найкращою на фестивалі.
Харківський державний академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка продовжує активно розвиватися, бере участь у міжнародних фестивалях та зберігає статус одного з провідних театрів країни. А його історія – це не лише літопис українського театрального мистецтва, а й віддзеркалення культурних та політичних змін у країні.