Незвичайне рідкісне ім’я. Виразні зелені очі. Уміння притягувати до себе увагу глядача – такою запам’яталася багатьом талановита акторка Юнона Карєва. Але з дитинства у неї було зовсім інше прізвище. Вона зіграла в порівняно невеликій кількості кінокартин, але зате яких! Підготувала чималу кількість студентів – це актори найвищого рівня. Отримала багато нагород і звань. Але давайте все послідовно. Далі на kharkovskiye.info.
Відправна точка – Харків
Юнона Карєва народилася у Харкові влітку 1933 року. У родині постійно була музична атмосфера, любили читати вголос вірші та прозу. Це було заслугою матері, яка була піаністкою. Батько любив літературу й з задоволенням підтримував музичні захоплення дружини, хоча за фахом був архітектор. Батьки прищеплювали дівчинці любов до мистецтва.
У ранньому дитинстві вже проявлявся акторський талант Юнони. Під час Другої світової війни вся родина евакуювалася з Харкова до Новосибірська. Ночами маленька Юнона разом з іншими дітьми складала снаряди в ящики, а вранці вирушала читати вірші пораненим у госпіталі. Коли вона, поголена наголо, стояла перед солдатами та читала поему Михалкова «Мати», вони слухали її, затамувавши подих. Юнона згадувала: «Кров, перебинтовані руки, ноги, голови… Але як вони слухали! Не ворухнувшись. Напевно, тоді я й зрозуміла, чому присвятити життя». Таке доросле рішення всього у 9 років.
Коли Харків звільнили у 1943 році, сім’я Юнони повернулася додому. Завдяки щасливому випадку, вони дорогою назад познайомилися з харківським театром, який повертався з гастролей з Улан-Уде. Шлях був довгим та дівчинка познайомилася з акторами театру та й навіть читала їм вірші вечорами. Там на неї звернув увагу головний режисер театру – Олександр Крамов і навіть запросив її виступати в дитячих ролях.
Так у Харкові почалася творча кар’єра Юнони Карєвої, яка на той момент носила прізвище батька – Фрейдман. У 16 років батьки порадили їй взяти прізвище матері – Каражеляскова та Юнона тривалий час жила з ним.
Театр, кіно та педагогічна діяльність
Коли Юноні було 20 років, до Харкова приїхали представники МХАТу та відбирали студентів у свою студію. Так молода акторка потрапила до Москви, однак у самій студії отримала відмову та, користуючись моментом, спробувала вступити до училища ім. Щепкіна. Неперевершено прочитавши кілька уривків з «Анни Кареніної» Льва Толстого, була одразу ж зарахована. Успішно закінчивши училище, поїхала до Казані, слідом за першим чоловіком, актором Всеволодом Платовим. Там влаштувалася працювати до Казанського драмтеатру ім. Качалова. Та відразу ж була змушена змінити прізвище, бо, на думку головного режисера, його важко було вимовляти. Відтоді виступала під псевдонімом Карєва.
Майже відразу ж стала провідною актрисою Казанського драмтеатру. Це не дивно, адже Юнона Карева не просто грала ролі, вона їх пропускала через себе та, можна сказати, проживала на сцені. Вистави з її участю в головній ролі завжди збирали аншлаг. Із сотні зіграних ролей найяскравішими були:
- «Вишневий сад» – роль Ані;
- «Злочин і кара» – роль Соні;
- «Пушкін в Одесі» – роль Воронцової;
- «Спекотне літо в Берліні» – у ролі Джої;
- «На всякого мудреця…» – у ролі Мамаєвої.
У кіно себе спробувала завдяки знайомству зі Станіславом Говорухіним, який згодом став її другим чоловіком. Він запросив її на епізодичну роль у фільм, що став популярним на всю країну – «Місце зустрічі змінити не можна». Карєва грала роль дружини Груздєва. Юнона Карєва більше любила роботу в театрі, ніж у кіно, але все ж чудово зіграла свої ролі в таких фільмах:
- «Шеремет’єво-2» (1990 рік);
- «Час танцюриста» (1997 рік);
- «Країна глухих» (1998 рік);
- «Місячний тато» (1999 рік).
У 1971 році Юнона Карєва вирішила спробувати себе в ролі викладача та набрала перший курс у Казанському училищі. Їй ця «роль» вдалася так само успішно, як і в театрі та кіно. Була улюбленим викладачем у студентів, з багатьма дружила роками. Однією зі знаменитих учениць Каревої була Чулпан Хаматова. У 1998 році Хаматова запросила улюбленого вчителя знятися в її фільмі. З нею вони товаришували до самої смерті Юнони Іллівни. У 2006 році була відзначена нагородою «За успішне виховання акторської зміни».
Юнона Карєва пішла з життя у 2013 році, але пам’ять про неї досі жива в її ролях та учнях. Вона приклад не тільки успішної акторки, а й людини з великим серцем, яка вміє всього себе віддати своїй справі та людям. Харків пишається тим, що ця прекрасна перлина почала тут свій життєвий і творчий шлях.