Палац дитячої та юнацької творчості у Харкові

Якби хтось зібрав усі дитячі мрії, які за десятиліття прозвучали у стінах цієї будівлі, їх би вистачило на цілий Всесвіт. Далі на kharkovskiye.info. 

Палац піонерів імені Постишева у Харкові був не просто місцем, де діти займалися творчістю та наукою. Це був цілий світ, де школярі могли стати ким завгодно – художниками, музикантами, спортсменами, винахідниками.

Коли та як з’явився Палац піонерів у Харкові 

Палац з’явився у 1935 році. Тоді радянська влада намагалася виховувати нове покоління активних та талановитих юних громадян. Для цього у великих містах будували палаци піонерів – дитячі освітні та культурні центри. Ідея створення Палацу піонерів належала Павлу Петровичу Постишеву, секретарю ЦК КП(б)У, який прагнув забезпечити дітям умови для всебічного розвитку. Його ініціатива знайшла підтримку на державному рівні, та було ухвалено рішення про створення першого Палацу піонерів у Харкові. Для приміщення Палацу піонерів обрали будівлю колишніх Дворянського зібрання на площі Тевелєва (зараз площа Конституції). 

Ця велична споруда, побудована у XIX столітті, вирізнялася вишуканою архітектурою та просторими залами, що ідеально підходили для дитячого закладу. Реконструкцію будівлі очолив відомий архітектор Олександр Васильович Лінецький, який не тільки адаптував приміщення під Палац піонерів, а ще й зберіг його історичний вигляд.

Палац піонерів імені Постишева: гуртки, студії, майстерні 

Урочисте відкриття Палацу піонерів відбулося 6 вересня 1935 року. На церемонії були присутні представники партійного керівництва, педагоги, діти та їхні батьки. Палац одразу ж став улюбленим центром для юних харків’ян. У перші роки у Палаці піонерів працювала велика кількість гуртків. Тут була трамвайна лабораторія, де діти вивчали основи роботи міського транспорту, авіамодельний клас, оформлений у вигляді кабіни дирижабля, що надавало заняттям особливої атмосфери. Був зимовий сад для юних біологів, радіотехнічні гуртки, гуртки малювання та скульптури, музичні та хорові студії, театральні колективи, лабораторії та майстерні, де діти могли займатися наукою та навчитися розбиратися в техніці. Особливою гордістю став Клуб юних дослідників Арктики, який очолив письменник Микола Трублаїні. Для наймолодших була кімната казок, а ще – справжнісінький дитячий ляльковий театр, у якому діти мали змогу спробувати себе у ролі акторів та режисерів. Й звичайно, були спортивні секції – від гімнастики до шахів. 

Тут діти не просто проводили час та гралися – вони вчилися та творили. 

Майбутні інженери конструювали моделі літаків, майбутні актори ставили перші вистави, а юні біологи намагалися вивести нові сорти рослин. Хтось вперше брав до рук фотоапарат,  хтось опановував ази електроніки, а хтось вчився працювати з деревом та металом.

Була в Палаці піонерів й приголомшлива бібліотека, фонд якої налічував близько 50 тисяч книжок.

Перша радянська новорічна ялинка

30 грудня 1935 року саме в цьому палаці відбулася перша в СРСР новорічна ялинка, на яку запросили 1200 харківських школярів. Свято відбулося завдяки ініціативі Павла Постишева, який запропонував відродити традицію новорічних свят для дітей. А в наступні роки такі новорічні ялинки проводили вже по всій країні.

Палац піонерів: воєнні роки

Під час Другої світової війни будівля Палацу піонерів була сильно пошкоджена. А вже після визволення Харкова він поновив свою роботу, але вже в іншому місці – у колишній садибі видавця газети “Південний край” Юзефовича. Ця чарівна історична будівля стала новою домівкою для маленьких харків’ян.

Повоєнний розвиток Палацу піонерів 

У повоєнні роки Палац піонерів імені Постишева залишався головним центром дитячої творчості та розвитку у Харкові. Тут з’явилися нові гуртки та студії. У 1950-60-х роках у Палаці активно розвивався науково-технічний напрям для юних винахідників та конструкторів. З’явився “Клуб помічників пожежників”, де дітей навчали основ пожежної безпеки, дій у надзвичайних ситуаціях та навіть надання першої медичної допомоги. Відкрився геологічний гурток – на заняттях юні геологи вивчали ґрунти, породи та мінерали, а також ходили в багатоденні походи. Для любителів музики в Палаці піонерів працював дитячий симфонічний оркестр, а його музиканти брали участь у багатьох конкурсах та виступали на дитячих святах. Крім цього, у цей період Палац піонерів був місцем для проведення міських та республіканських заходів: конкурсів, фестивалів, олімпіад. Багато відомих харків’ян, які стали вченими, інженерами, артистами, зробили свої перші кроки саме тут.

У 1962 році Палац піонерів знову переїжджає, тепер на Сумську, 37. Ця будівля раніше належала Ветеринарному інституту, де працював видатний вчений Ілля Ілліч Мечников.

Новий Палац піонерів – це не просто гуртки, а цілий світ. Тут продовжують розвивати науку, мистецтво, спорт. Творчі колективи стають відомими на всю країну, а у дітей з’являється можливість спробувати себе в найрізноманітніших сферах.

Перебудова та 1990-ті роки

Після розпаду СРСР у 1991 році піонерська організація припинила існування, а Палац позбувся звичного статусу. Фінансування різко скоротилося, деякі гуртки закрилися, але Палац піонерів не припинив роботу. У 1992 році його перейменували на Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості. Попри фінансові труднощі 1990-х, більшість колективів вдалося зберегти.

Палац піонерів: від початку 2000-х до наших днів

З початку 2000-х років Палац піонерів поступово відроджувався. Тут так само працювали гуртки, студії та лабораторії, відбувалися концерти, виставки та навіть конференції юних вчених. 

Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості, як і раніше, – один із найбільших закладів позашкільної освіти України. Станом на кінець грудня 2023 року тут працювало понад 300 гуртків: вокальні та хореографічні студії, театральні колективи, художні та декоративно-ужиткові майстерні, спортивні секції, технічні гуртки та лабораторії.

Всупереч часам та змінам, Палац творчості на Сумській залишається важливою частиною минулого Харкова – місцем, де тисячі дітей повірили в себе та знайшли своє покликання. Він, як і раніше, надихає нові покоління, даючи дітям можливість розкрити свої таланти.

Цей палац пережив чимало, але головне – він досі наповнений дитячими голосами та сміхом. А це означає, що його історія триває.